Так непомітно промайнув час… Здається моя родина тільки приїхала до Канади, а вже минуло 12 років , і 8 років як я працюю з діточками в драматичній студії “Джерело”. Ніколи не думала, що мені доведеться виконувати роль художнього керівника. Сценічний досвіт мій невеликий – тільки шкільні виступи, але театр мене захоплював завжди і як тільки була можливість щось зорганізувати в школі чи в університеті, я завжди завзято бралась до роботи.
Моя менша доня почала займатись драмою коли їй було лише 5. Артистичним керівником тоді була Оля Миць. Як правило, я допомагала з підготовкою до концертів. Робила декорації та шила костюми. Ми були задоволені, що наша доня може вчитись тут українській мові. Приємно було познайомитись з батьками, які також любили театр та вболівали за збереження мови.
Ніколи не забуду її перший виступ на святі Миколая. Софійка тоді грала дві ролі, перша була “Зайчиком”, друга – “Сніжинкою”. Перше виступали зайчики , а потім треба було швидко змінити костюм на сніжинку. Костюм змінила , а чорний носик і вуса забула зняти… І кружляла по сцені малесенька, щаслива “Сніжинонька” з вусами і намальованим носиком, крадьки махала батькам ручкою, то присідала, то крутилась, так що сніжинкова накидка то підлітала, то падала. Милувалась, і радісно здіймала і опускала накидку, під якою мала б бути біла сорочка, але її не було… тільки животик раз у раз “виглядав”… Цю сценку до сліз радісно згадували всі присутні на виставі!
І можливо ці спогади, та дитяча безпосередність, щира радість від участі у виставі, радість від спілкування з дітьми, спонукали мене взятись за працю в драматичній студії. Мені хочеться, щоб діти довше залишалися дітьми, щоб вони могли не тільки читати казки а й бути її творцями, бо кожна казка це є диво, очікування його, це унікальний, неповторний світ, якого нам так не вистачає у житті. Кожна казка нас вчить бути щирими, несе мудрість віків, любов і добро. І чим довше ми залишаємось з казкою, тим більше вчимося і наповнюємося любов’ю і добром.
Нагадаю Шевченкові слова: «Раз добром нагріте серце, вік не прохолоне!»
Озираючись назад бачу стільки приємних спогадів.
Бачу як творчо зросли наші актори. Скільки гарних зірочок засвітилося!
Сподіваюсь вони і надалі будуть тішити нас своїми виступами. Можливо не всі стануть професійними акторами, але творчими особистостями стануть всі без винятку!
Вдячна всім дітям та батькам за віддану і творчу працю!
З любов’ю п. Алла