Так непомітно промайнув час… Здається моя родина тільки приїхала до Канади, а вже минуло  12 років , і 8 років як я працюю з діточками в драматичній студії “Джерело”.  Ніколи не думала,  що мені доведеться виконувати роль художнього керівника.  Сценічний досвіт мій невеликий  – тільки шкільні виступи, але театр мене захоплював завжди і як тільки була можливість щось зорганізувати в школі чи в університеті, я завжди завзято бралась до роботи.

Моя менша доня почала займатись драмою коли їй було лише 5.  Артистичним керівником тоді була Оля Миць.  Як правило, я допомагала з підготовкою до концертів. Робила  декорації та шила  костюми.  Ми були задоволені,  що наша доня може вчитись тут українській мові. Приємно було познайомитись з батьками, які також любили театр та вболівали за збереження мови.

 

Ніколи не забуду її перший виступ на святі Миколая. Софійка тоді грала дві ролі, перша була “Зайчиком”,  друга – “Сніжинкою”. Перше виступали зайчики , а потім треба було швидко змінити костюм  на сніжинку. Костюм змінила , а чорний носик і вуса забула зняти…  І кружляла по сцені малесенька, щаслива “Сніжинонька” з вусами і намальованим носиком,  крадьки махала батькам ручкою, то присідала, то крутилась,  так що сніжинкова накидка то підлітала, то падала. Милувалась,  і радісно здіймала і опускала  накидку, під якою мала б бути біла сорочка, але її не було…  тільки животик раз у раз “виглядав”… Цю сценку до сліз радісно згадували всі присутні на виставі!

 

І можливо ці спогади, та дитяча безпосередність, щира радість від участі у виставі,  радість від спілкування з дітьми, спонукали мене взятись за працю в драматичній студії. Мені хочеться,  щоб діти довше залишалися дітьми, щоб вони могли не тільки читати казки а й бути її творцями, бо кожна казка це є диво, очікування його, це унікальний, неповторний світ, якого нам так не вистачає у житті.  Кожна казка нас вчить бути щирими,  несе мудрість віків,  любов і добро.  І чим довше ми залишаємось з казкою, тим  більше вчимося і наповнюємося любов’ю і добром.

 

Нагадаю Шевченкові слова: «Раз добром нагріте серце, вік не прохолоне!»

Озираючись назад бачу стільки приємних спогадів.

Бачу як творчо зросли наші актори. Скільки гарних зірочок засвітилося!

Сподіваюсь вони і надалі будуть тішити нас своїми виступами. Можливо не всі стануть професійними акторами, але творчими особистостями стануть всі без винятку!

 

Вдячна всім дітям та батькам за віддану і творчу працю!

 

З любов’ю п. Алла

Алла Семенко: Художній керівник театру-студії “Джерело” 2004-2012
ukУкраїнська